Гнатківська ЗОШ І-ІІІ ступен

Наш рідний край

Географічне положення Томашпільського району

В геометаморфічному відношенні територія району належить до Волино-Подільської височини і являє собою хвилясто-горбкувате плато, порізане долинами річок і глибокими ярами. Територія району розташована в зоні лісостепу. Абсолютні відмітки поверхні коливаються від 100 до 350м над рівнем моря.

Томашпільський район межує на північному сході з Тульчинським районом, на південному сході - з Крижопільським, на сході - з Шаргородським, на південному заході - з Ямпільським районами Вінницької області.

По території району течуть річки Русава і Марківка з рядом приток, які належать до басейну Дністра.Клімат району помірно- континентальний з вологою, часто постійною зимою і теплим літом. Район багатий на різні нерудні корисні копалини: вапняк,пісок.глину, які мають місцеве значення.

Грунти темно-сірі опідзолені.Майже 8 тис.га займають лісонасадження, в основному листяних порід.

Томашпільський район обіймає територію 778,5 кв.км, що становить 3% території Вінницької області. На території району проживає 38,29 тис.чол.:сільського населення - 24,13 тис.чол. та міського - 14,15 тис.чол..

Районний поділ включає 22 сільських та дві селищних ради і налічує 34 населених пункти, а в тому числі два селища міського типу(смт.Томашпіль, смт.Вапнярка) та 32 села.

За характером виробництва Томашпільський район - сільськогосподарський.Основний виробничий напрямок сільського господарства району - виробництво цукрових буряків і зерна.

Легенда про ГНАТКІВ

Жив на світі парубок на ймення Гнат. Гарний був: високий,чорнявий, стрункий, кучерявий чуб вибивався з-під шапки; але дуже бідний він був, ще й до того сирота.Свитина на сонці вигоріла, а штани такі благенькі, що крізь них видно його молоде тіло.Через це прозвали Гната люди Голим.

Хоч не на одного пана працював парубок, та не міг нічого заробити.Тож одного дня, взявши в подерту торбину окраєщь сухого хліба, пішов хлопець шукати кращої долі.

Довго йшов Гнатко лісами.Полями, переплив велику річку і спинився на одній місцині. Місцевість ще не обжита, та парубку дуже сподобалась.Тихенько шумів мішаний ліс, дзвінко дзюрчав струмок невеликої річечки. Гнатові дуже захотілося їсти." Чим же поживитися?" - подумав юнак. Він поглянув у траву. Звідти до нього усміхнулися червоні ягідки суниць, полуниць, боровики.

- О, я тут не пропаду! Подумав Гнат. Назбирав грибів, ягід і приготував смачний обід. А джерельна водичка була смачна та холодна - такої він не пив ніде. - Тут я залишуся жити, подумав хлопець.

Збудував собі невеликий курінь, ловив рибу, полював на зайців. Одного разу в лісі зустрів парубок дівчину неземної краси.У голубих очах відбилося небо, довгі білі коси спадали нижче пояса, вишита сорочка покривала її гнучкий стан.

- Хто ти будеш, красуне, і звідки?

- Я з Яланця, де бистра річка Ізвор тече.Галиною звати.А ти хто будеш?

-А я Гнат, що голим прозвали.Залишайся зі мною, красуне!

Дівчині Гнат сподобався, а вона йому.Вони одружилися. Щасливо зажила молода сім'я.П'ять синів і дві дочки виростили. Діти були дуже працьовиті, в усьому допомагали батькам. Виросли сини , мов дуби, міцні, вродливі, а доньки вдалися співучі, мов солов'ї.Разом з батькомсини збудували багатий хутір.Коли подорожні проїздили, запитували : " Чий хутір?" - ті відповідали - " Гнатків?" - ті відповідали: - " Гнатків".

Так виникло моє рідне село.