Соціально-психологічна служба

Права дитини

Права учнів навчального закладу

Батькам про права дитини

Поради батькам

Поради учителю

 

Поради вчителю

Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й те ж; усім за будь-що. Обов'язково при всіх. Дякуйте учням за їхніх чудових батьків. Дякуйте бабусям та дідусям за те, що зустрічають дітей зі школи, допомагають організовувати свята. Обов'язково дякуйте татусям — за чудову увагу до потреб школи, за будь-який крок назустріч дитині та вчителю.

Звичайно, форми вираження вдячності можуть бути різні. Але обов'язково запам'ятовуються листи вдячності.

Записи в щоденникові — найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи просто інформують про те, чого дитина не зробила в школі. А якщо тактику змінити й почати писати позитивні речі: хвалити дитину, офіційно (письмово) і регулярно?! Так, потрібен ваш час, але ж він того вартий!

Батьки не повинні боятися школи (згадайте відсутність оптимізму на обличчі батьків, коли ви повідомляли їм про запрошення на чергове зібрання. Батьки не повинні відчувати себе у школі гостями, яких запрошують лише у великі свята, або підсобними робітниками, чиї руки потрібні для того, щоб пофарбувати парти або помити- вікна, або гаманцями без розміру, щоб витрусити з них потрібні суми за мірою необхідності.

Ніколи не вживайте термін “викликати” батьків у школу! Завжди запрошуйте їх поговорити. І обов'язково — заздалегідь. Не практикуйте ситуацію: «Щоб завтра батьки були тут!» — адже розмова згарячу завжди приносить тільки зворотній ефект. Поки зустріч учителя з батьками буде для дитини карою, розраховувати на повноцінне співробітництво передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) — їхні інтереси, сферу професійної діяльності, методи виховання — не як маму Тані або тата Володі, а просто як дорослих і досвідчених людей, з якими звела вас доля. Можливо, серед них є дивовижні люди, і вони стануть відомі іншим завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учіться у батьків, адже вчитель — це не завжди той, хто знає більше, а той, хто знає щось інше. На жаль, сьогодні батьківські збори — найбільш розповсюджена форма взаємодії вчителя та сім'ї. А де ж лекції, семінари, педагогічні практикуми, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації ? Що це — лінь, недостатність часу чи професійна неспроможність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на зборах, — єдиний показник їхньої активності, довіри до школи, го-товності взяти участь у житті класу. Але й тут дотримання простих правил може істотно стимулювати процес залучення батьків до школи.

1.     Ніколи не дорікайте батькам, які не приходять на збори, це не сприяє їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без сарказму!) радійте їхній появі у класі.

2.     Обов'язково називайте батьків по імені, не кажіть «мама Тані Петренко». Інакше може скластися вражерня, що батьки важливі для вас тільки в такій ролі.

3.     На зборах намагайтесь говорити про проблему, а не про конкретну дитину. А от хваліть — персонально і всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, засвоюють нові області. І часто набагато успішніше, ніж це здається на перший погляд.

4.     Особливо ефективно, якщо вам вдасться проаналізувати, чого досягли школярі з моменту вашої останньої зустрічі з батьками, а в чому так і не вдалося підняти планку. Виявлення проблем повинно бути конструктивним: ось є проблема; для її рішення непогано було б зробити такі й такі справи; зі свого боку я постараюсь, а ви зі свого спробуйте...

5.     Коли батькам пропонується конкретна й доступна модель для застосування їхніх батьківських ресурсів, то віддача збільшується. Тому що цілеспрямовані дії крок за кроком завжди приносять позитивні результати. Підвищують зацікавленість батьків. Вони частіше звертаються до вас за порадою, а ви, у свою чергу, отримуєте прекрасну можливість прослідкувати за розвитком дитини в сім'ї.

6.     Намагайтесь не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша точка зору.